Євро – 2012: нова якість підготовки після Бордо

УЄФА підтвердив права України та Польщі на ЧЄ-12. Але приймаючим містам потрібно переоцінити свою роль, а державі змінити існуючу модель управління підготовкою до турніру.

26 вересня Виконавчий комітет УЄФА прийняв рішення залишити за Україною та Польщею право на проведення фіналу чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Можна стверджувати, що всі ми – і пересічні українці, і футбольні експерти, сподівалися саме на такий результат, хоча й очікували його з якимось внутрішнім напруженням.

Під час останньої інспекції представники Союзу європейських футбольних асоціацій відзначили суттєвий прогрес у підготовці інфраструктури ЧЄ-12, а відкриття стадіону в Дніпропетровську, напевно, остаточно переконало їх, що нам цілком під силу впоратися з узятими зобов’язаннями. Не останню роль відіграло і започаткування співпраці між двома країнами-господарями на рівні постійно діючих міжурядових робочих груп 19 вересня у Києві під час другого засідання українсько-польського Комітету з Євро-2012.

Але було б великою помилкою говорити, що у нас немає недоліків. Експерти УЄФА висловили низку зауважень відносно підготовки Польщі й Україні до Євро-2012 і наслідоком їхнього звіту стала заява УЄФА.

Мішель Платіні, оприлюднюючи її, назвав п’ять умов, за яких дві держави і стануть господарями турніру. Найважливішими з них є ті, що стосуються визначення приймаючих міст. Вирішено, що їх буде мінімум шість, максимум вісім. При цьому скасовано попередній обов’язковий принцип пропорційного поділу кількості міст між. Готовність Варшави та Києва названо основоположним елементом всього проекту.

То який сигнал нам дають в УЄФА і що нас може очікувати? Про підсумки засідання в Бордо і плани на найближче майбутнє з представниками мас-медіа ділилися віце-прем’єр міністр України Іван Васюник та президент Федерації футболу України Григорій Суркіс.

Тож, чи є рішення Виконкому в Бордо сенсацією?

Сприйняття відрізняються в міру віддалення від державної влади і наближення до футболу. За словами І.Васюника, в уряді вважають, що це велика перемога і свідчення відновлення довіри, зокрема, до України з боку УЄФА. Їхню радість і гордощі за державу поділяє і автор цих рядків, як, сподіваюся, і мільйони співвітчизників, не байдужих до майбутнього Батьківщини. Але реакція фахівців від футболу, котрі розуміються на всіх особливостях перебігу подій більш стримана.

Сьогоднішня перемога у Бордо не стала сенсацією. Українсько-польська команда вдруге підтвердила своє право називатися приймаючою Євро-2012 стороною. Так своє бачення, у властивій йому стриманій манері, висловив президент ФФУ Григорій Суркіс. Ми абсолютно законно вибороли право на ЧЄ-2012 ще минулого року у нелегкій, чесній і прозорій конкурентній боротьбі, а тому не треба соромитися всіляко культивувати в українському суспільстві психологію переможців.

А й справді, чому це ми вважаємо, що недостойні вершити великі, європейські справи? Чим ми гірші за наших сусідів на Заході? Адже ми великий народ і не раз наші співвітчизники дивували світ своїми відкриттями та досягненнями як у минулому, так і в сьогоденні. Зокрема, останні наші досягнення – золото з футболу на параолімпіаді в Пекіні, бронза на ЧС-2008 з арт-футболу в Новоросійську, достойна гра вітчизняних команд у клубних європейських турнірах тощо.

Отож, за великим рахунком, так мало бути. Тому можна повністю погодитися з очільником ФфУ, що треба негайно, у масштабі всієї країни позбавлятися нав’язливого комплексу меншовартості і тоді ніхто й нічого у нас не відбере. А заклики до патріотизму варто приземлити до повсякденних реалій напруженого трудового ритму життя. Щоб кожен, хто підтримує проведення в Україні Євро-2012, своїми власними руками зробив конкретний, посильний внесок у реалізацію планів підготовки до турніру.

Боятися втратити Євро не варто, немає підстав. Ми все виконуємо, хоча, треба визнати, і не завжди вчасно.

Сигнал містам-учасникам: все у ваших руках!

У своїх умовах УЄФА чітко дав зрозуміти, що поділу на основні та резервні міста-господарі для нього не існує. Головною умовою є готовність до прийому матчів турніру.

Для того, щоб за країною зберігся статус “приймаючої” головним  є готовність столиць – Варшави до відкриття чемпіонату, а Києва – для фінальної гри. Ця умова, можна сміливо стверджувати, буде виконана, тому що готовність столиці турбує не лише міську владу, а й центральну - на кону престиж держави та імідж її лідерів (І.Васюник вже поінформував, що реконструкція НСК “Олімпійський” є для уряду першим пріоритетом). А стосовно решти міст як в Україні, так і в Польщі, ситуація дещо змінилася.

Виконком Європейського футбольного союзу поставив усіх в рівні умови – рішення про те, кому зробити честь і віддати право зустріти найкращі команди континенту прийматиметься по фактичному стану кожного окремого міста – всіх оцінять, вишикують у чергу за рейтингом і оберуть перші шість чи вісім. При цьому, кількість міст у кожній країні необов’язково буде однаковою. Отож, тепер конкуренція стає більш жорсткою – змагання ідуть не лише серед своїх, а й із колегами з-за кордону. І можна стверджувати, як підмітив І.Васюник, що УЄФА втілив у життя раніше задекларований Україною та Польщею принцип “Дві країни – одна команда”. Нас міцно зв’язали, по крайній мірі до 2012 року.

Тому, панове міські голови та їхні, як модно казати, команди, все у ваших руках. Вперед! Час безплідних розмов і обіцянок давно закінчився. Сьогодні враховуватиметься лише практичний результат. І тут, на мій погляд, показовим є месидж І.Васюника щодо відповідальності за затримку будівництва стадіону у Львові. Він сказав, що перебіг переговорів з австрійською “Альпіною”, яка має стати генеральним підрядником будівництва, нікого не цікавить. Потрібен результат, а за його відсутність та зволікання з початком робіт відповідатиме Львівська міська влада. А тепер пригадайте, скільки часу провів віце-прем’єр у Львові напередодні серпневого візиту інспекторів УЄФА. По кілька днів на тиждень протягом літа він штовхав львівського воза, який знову практично зупинився. Тепер все, з нього запитувати не будуть. На килимі стоятиме мер Андрій Садовий (з командою).

Водночас, центральна влада не відмовляється від підтримки всіх, без виключення, восьми міст-претендентів. І.Васюник повідомив, що Кабмін планує виділити на підготовку до чемпіонату 53 млрд грн протягом чотирьох років. Крім цього, очікується близько 100 млрд грн приватних інвестицій і Уряд сподівається, що Верховна Рада найближчим часом прийме закони по Євро-2012, які визначать спеціальні умови для їх залучення. Також найближчим часом у Києві хочуть провести зустріч з інвесторами, за результатами якої Кабмін готовий внести зміни до законодавства.

У Федерації футболу теж не збираються панькатися з містами і носитися з усіма їхніми проблемами, хоча від допомоги і не відхрещуються. Як сказав Г.Суркіс, вважати, що місто має преференції, бо визначене як основне, велика помилка. Він пояснив, що при поданні заявки було збільшено кількість міст (не чотири, а шість) та введено розподіл на основні й резервні, щоб зацікавити їх і підвищити конкуренцію. Однак тепер, “Хто бажає... А хто ні - нехай сходить з дистанції”, спокійно говорить президент ФФУ.

Таким чином, ситуація на цій ділянці змінилася. Центральна влада і Федерація футболу відтепер будуть лише допомагати, а не стояти на передніх рубежах оборони і прикривати чиюсь бездіяльність чи невміння. Власне, так і повинно було б бути з самого початку.

По друге, не варто розраховувати, що УЄФА віддасть перевагу одній країні. Якщо не трапиться чогось вкрай неординарного, скоріше за все, міста будуть визначені пропорційно, 50Х50 – чотири в Україні і чотири в Польщі (чи по три). До цього потрібно прагнути, так буде по-партнерськи.

Необхідна умова - зміна системи управління підготовкою до ЧЄ-12

Найближчим часом на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів буде надано нову модель управління процесом підготовки країни до проведення фінальної частини Євро-2012. Про це повідомив І.Васюник. Його пропозиція - утворити в структурі Секретаріату Кабміну координаційний орган на чолі з заступником міністра Кабінету міністрів. Але в Україні вже предостатньо “координуючих” і "організовуючих" структур, практичний вплив яких на підготовчі процеси викликає сумніви. Тож, скоріше за все, таким чином буде реформовано один із них. Який саме, поки що не відомо, але зрозуміло, що створення нового органу на додачу до вже існуючих є кроком проти чемпіонату, а цього зараз вже точно ніхто не зробить.

Найімовірніше, буде створено модель управління, яка виправдала себе при проведенні ЧЄ у минулі роки в інших країнах і про яку вже не один раз писали протягом року різні автори. А саме: ФФУ є головною ланкою зв’язку з УЄФА, отримує від нього вимоги та вказівки і передає їх виконавцям на місцях. Уряд, постійно контактуючи з Федерацією футболу, тримає на контролі хід підготовки, фінансує проекти, визначені для будівництва за державні кошти (дороги, залізниці, аеропорти), та втручається в процес у разі потреби і в межах своєї компетенції. Головні ж виконавці – влада на місцях, тобто керівництво міст-претендентів на проведення матчів, реалізують отримані вказівки та вносять корективи для покращення робіт тощо.

Крім цього, потрібно зорієнтувати кадрову політику виключно на забезпечення потреб проекту високопрофесійними галузевими фахівцями. Можливо, шляхом компромісів слід досягти принципових домовленостей, про мораторій на звільнення добросовісного, кваліфікованого персоналу, який обслуговує підготовку до турніру, аж до завершення ним усіх заходів Євро-2012. Йдеться, насамперед, про менеджерів у статусі державних чиновників різного рівня.

Нова управлінська система також повинна мати захист від політичного впливу. Сьогоднішня ситуація в Україні викликає багато запитань в УЄФА і Григорію Суркісу, за його словами, довелося переконувати своїх колег по Виконкому, що в Україні не було, не має і не може бути опозиції до проведення чемпіонату Європи з футболу. А нинішні процеси є наслідком становлення молодої демократії і вони не завадять українському суспільству  реалізувати амбіційний проект.

Отже, і це питання, сподіватимемося, найближчим часом буде раціонально розв’язане з врахуванням помилок минулого півторарічного періоду. Нова модель управління підготовкою чемпіонату 2012 року стане стрункішою, зрозумілішою, позбавиться зайвих елементів і, як наслідок, запрацює ефективніше.

Критерії ж формування такої моделі мають базуватися не на принципах політичної доцільності, а на професіоналізмі та кваліфікації кожного окремого виконавця.

Проти України та Польщі як господарів Євро-2012 ведеться інформаційна війна

На цьому наполягає президент Федерації футболу, який був присутнім в Ніоні і в Бордо, і, як кажуть, на власній шкурі відчув її наслідки. Г.Суркіс повідомив, що разом зі своїм польським колегою йому довелося спростовувати досить багато провокаційної інформації, поширеної західними ЗМІ і проводити, що називається, роз’яснювальну роботу. Для прикладу: Листкевич змушений був спростовувати тезу, яку йому приписували, про те, що Україна та Польща не встигають підготуватися до ЧЄ 2012 року і мають намір просити УЄФА перенести їх на 2016 рік. Подібної дезінформації, спрямованої проти двох країн-господарів, за словами президента ФФУ, було і є багато.

Тож доки українська система контпропагандистської оборони не завжди якісно виконує свої функції і практично не синхронізована з можливостями польських партнерів, інформаційний простір обох держав вільно використовується недружніми нам суб’єктами для відвертих провокацій проти нашого іміджу.

Показовим є ще один коментар відомого експерта у сфері футболу, що нова арена в Дніпропетровську не відповідає вимогам УЄФА до стадіонів такого рівня. Це теж відверта неправда, розтиражована вітчизняними ЗМІ як гаряча новина, тому що немає продовження цієї тези – наскільки не готовий стадіон і чи можна взагалі так казати. На “Арена Дніпро” потрібно лише зменшити сидіння в кількох секторах на 5 см, щоб вона приймала 31 тисячу глядачів. І все. Це зробити неважко і не потрібно багато часу. Але деза вже запущена, галас здійнято і Україна змушена все спростовувати. Але ж відомо, той, хто виправдовується, завжди сприймається з упередженістю (згадаємо багатозначне “щось там не чисто!”),  хоча насправді тема не варта навіть виїденого яйця.

Але не все безнадійно. Знову ж таки, 19 вересня у рамках другого засідання спільного українсько-польського Комітету було утворено робочу групу, яка виробить конкретні пропозиції щодо взаємодії у цій важливій сфері. А рішення 26 вересня в Бордо підтверджує, що вірять нашим футбольним очільникам, а не поширюваній Інтернетом сумнівній інформації.

У підсумку можемо відзначити, що підготовка України та Польщі до Євро-2012 перейшла на якісно новий рівень. Ми стали сприйматися УЄФА як одна команда і повинні показати, що варті такої довіри. А для більшої певності нам (кажу про Україну та Польщу) пообіцяли жорсткий і постійний контроль з боку інспекторів Європейського футбольного союзу, котрі найближчим часом приїдуть і надовго залишаться з нами.

А взагалі, півтора року, щоб там не казали, не минули зовсім безрезультатно. Сьогодні вже викристалізувалася модель управління підготовкою до турніру, певною мірою визначаються ті міста та їхні керівники, які дійсно зацікавлені у проведенні чемпіонату й готові докласти для цього всіх зусиль.

Ми, хоча поки що на папері, можемо вже чітко продемонструвати, що і де збудуємо, яким воно буде і головне, маємо документально підтверджені гарантії фінансування цих проектів. Як сказав в одному з останніх інтерв’ю директор виконавчої дирекції з проведення Євро-2012 Іван Федоренко , УЄФА, на цьому етапі, більшого і не вимагає.

Ми вже маємо стадіон у Дніпропетровську. У грудні почнеться реконструкція “Олімпійського”. В наступному році буде готова арена в Донецьку. Все це можна записати у наші активи. А крім цього, влада Одеси та Харкова, яка до 26 вересня скромно називала свої міста резервними, тепер отримує додаткові стимули, щоб зробити їх основними.

Тож, як одностайно висловивлися Іван Васюник та Григорій Суркіс, часу гаяти не можна, про відпочинок мова не йде. Потрібно будувати і реконструювати стадіони, аеропорти, дороги, готелі і залізниці. Правдиві звістки про реальні здобутки дійдуть до відома УЄФА і в інформаційному простірі ми теж переможемо. Тому будемо працювати і формувати нове обличчя держави і нову якість життя її громадян.

Володимир  Сидоренко