Як «Динамо» з «Інтера» зробило лідера групи

Як «Динамо» з «Інтера» зробило лідера групи

Несподівано  кваліфікація «Динамо» та й самого головного тренера  виявилася під сумнівом… Буде зовсім не дивно, коли «Барса»  «розкатає нічийку» з італійцями перш ніж їхати до Києва…

1:2 у матчі «Динамо» проти «Інтера» – це, мабуть максимум того, що може видати нині київська команда. Спасибі й за це. А говорити про нефарт на останніх хвилинах, про втрачене щастя  у вчорашньому матчі можуть лише ті, хто не бачив його.

А ми ж таки дивилися невідривно і пристрасно, бажаючи побачити як наш чемпіон перемагає італійського, як Шевченко передає черговий «привіт» «Інтеру», як Газзаєв нарешті віддає борги Моуріньо…

Усе це було. Але лише в першому таймі і, по суті, увесь матч можна вважати складеним з двох частин – червоної  і чорної, позитивної і негативної.

Відтак, маємо дві новини: приємну і неприємну.

Перша – «Інтер» привіз гуманітарну допомогу для першого в Україні сімейного будинку для онкохворих дітей та їхніх батьків (300 комплектів дитячого одягу, різноманітне приладдя для навчання, іграшки, клубні сувеніри тощо. Їх вручав сам Луїш Фігу, який нині після завершення кар’єри гравця став повпредом клубу на громадських заходах).

Друга – «Інтер» вивіз з Києва три повноцінних очка, які не просто вивели команду у лідери групи F, а можуть стати для неї вирішальними у боротьбі за вихід у плей-офф Ліги чемпіонів.

Чемпіон Італії, який, здавалося, загруз у смузі невдач (протягом року не вигравав  у єврокубках), після візиту до Києва   щасливим чином вискочив з аутсайдерів  групи в лідери.

Так на їхньому ж місці мали бути ми, згадаємо незабутнього Семена Семеновича. Нап’ємося – будемо, а розмірковуючи на тверезу голову скажемо собі, що на сьогодні немає підстав вважати «Динамо»  реальним конкурентом  «Барсі» з «Інтером». На превеликий жаль, адже до матчу у біло-синіх  дійсно горіли очі, сповнені бажанням саме у цьому матчі вирішити для себе основні питання групового турніру.

«Ми не відчуваємо невпевненості і не маємо  комплексів перед великим  клубами на зразок  "Інтера". У грі будь-якого  противника є недоліки, і ми  постараємося скористатися ними» - ну хто з нас не підписався б під цими словами Газзаєва!

Звичайно, останні матчі киян залишали деякі неприємні спогади. В іграх проти середняків  національного  чемпіонату - «Арсенала», «Оболоні», «Карпат» динамівський захист явно не був зразком надійності, і головне, не відчувалося чіткого малюнку гри в атаці, голи народжувалися через силу. Кубковий матч з «Шахтарем» виявився взагалі програним, як кажуть,  без особливих варіантів.

Якось несподівано  кваліфікація «Динамо» - чемпіона і лідера (та й самого головного тренера)  виявилася під сумнівом, і треба було щось доводити  обов’язково,  невідкладно.

Вчора зробити це не вдалося. Можна, ясна річ, нагадати, що опонентом  був не хто-небудь,  а також чемпіон і лідер  одного з найсильніших чемпіонатів Європи, можна щось говорити про складний календар, але ж і «Динамо», й «Інтер» провели у жовтні рівно по шість матчів. 

  Тож залишається  дивуватися, як кардинально змінився перебіг гри вчора після перерви, які додаткові сили знайшли в собі  гості, щоб так тиснути і зрештою  дотиснути динамівців.

 «Динамо» вийшло на поле у Києві у тому ж складі, що й два тижні тому у Мілані. Газзаєв неначе давав зрозуміти, що цілком задоволений як і тодішнім результатом, так і цими гравцями, сподівається на них.    Натомість Моуріньо зробив одну заміну, але яку! Аргентинець Міліто  виявився головним болем для захисту киян і міг ще на 35 хвилині у першому таймі наробити їм неприємностів. Вискочив сам на сам з Богушем, але… відтягнув   задоволення, зберіг інтригу  аж до кінця матчу, естет такий.

Загалом, уже по першому тайму складалося враження, що господарі неначе погодилися грати другим номером, віддаючи ініціативу і простір гостям .

Певний час ця тактика «Динамо» спрацьовувала, на будь-який  удар «Інтера» кияни відповідають досить гостро. На ударній позиції опинялися Ярмоленко, Нінкович, Шевченко…Це ще напівмоменти, але й вони змушують напружуватися захист італійців.

Аж нарешті Шева проявився у повній красі. Наче на тренуванні  майстерно приймає м’яч на груди і з льоту таким собі навісним ударом під перекладину - учись хто не вміє.  

І далі можна було розвинути успіх. Але не вдалася  швидка контратака, коли Нінкович з Шевченком і Мілевським вискочили у три на три проти італійців, не виконав як слід довгу передачу Єременко, не йдуть штрафні у того ж Шевченка. На жаль,  зовсім збився приціл у Мілевського, який жодного разу не приклався по воротах гостей.

Подібне марнотратство, нечіткість у передачах, ударах по воротах, неузгодженість командних дій  «вилазять боком» і в іграх з менш кваліфікованим суперником.  Цього не компенсуєш пресингом і киданням в ноги  під удар.    

Для прикладу, Ярмоленка можна було б назвати одним найкорисніших гравців «Динамо» у звітному матчі. Переорав хлопець увесь лівий край поля, кілометраж «намотав», певно, більше від інших. У другому таймі був момент, коли він  двічі поспіль промчався від воріт до воріт, беручи участь і в атаці, і в захисті. Але -  от якби влучив уже в самому дебюті матчу, на 2 хв., як слід по м’ячу, забив би гол, ціни б йому не було.  Те ж саме стосується і Нінковича, який не раз міг відзначитися  прицільним ударом.

Так і складалася уся гра у «Динамо» - нерівно, якимись уривками, більше виходило у руйнуванні, менше у творенні.   Знову помітно, що у багатьох гравців наявне нетримання м’яча, невміння віддати зручний пас. Ці технічні огріхи просто руйнували командну гру, коли треба було стримати «Інтер», перевести гру подалі від своїх воріт.  

Чим ближче було до фінального свистка, тим менше було впевненості у тому, що «Динамо» збереже  переможний рахунок. Запахло смаженим навіть для тих, хто був у масках. Кияни  почали грати на відбій і тут би пару замін зробити, якось перезавантажити гру. Але й Гусєв не посилив команду, і Газзаєв чомусь більше нікого підходящого не знайшов на лаві запасних. А казав же, що у команді є багато молодих і перспективних…

Простіше простого зробити винуватцем прикрої поразки  Богуша. Помилки воротаря завжди несуть у собі присмак фатальності, виправити їх, як правило, неможливо. Але ж якщо уся команда «сідає» у захист, якщо Хачеріді з Алмейдою гублять своїх візаві у центрі штрафного майданчика… Чому Снейдера, коли той забивав другий м’яч, намагався втримати Вукоєвич, а не центральні захисники. Вони що, грали у персоналку, не вміють читати гру?

Минулого року аналогічні інфарктні програші «Динамо» в Лізі чемпіонів на останніх хвилинах пояснювалися  такою собі втратою концентрації, але, на жаль, усе видається більш запущеним.

Рецепти давати – справа фахівців футболу. Сподіваємося лише, що їм, як і звичайним  уболівальникам «Динамо», видно, що й тоді, і зараз команді не вистачає яскравих,  технічно вправних виконавців, здатних на швидкості точно віддати пас, чітко прийняти м’яч,  влучно вдарити  по воротах.

Зрештою, всі тренерські настанови і задуми впираються саме у ці обставини. 

А тепер зазирнемо у календар. Попереду у групі два тури і «Динамо» ще не втратило шансів  навіть на перше місце.

Але буде зовсім не дивно, коли «Барса»  «розкатає нічийку» з італійцями перш ніж їхати до Києва.

Як там в УЄФА щодо списку сумнівних матчів? Продовження буде?

Олег Савицький

Фото УНІАН

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter