Євро-2012: літо приносить в Україну впевненість

Євро-2012: літо приносить в Україну впевненість

Здається, що Чемпіонат уже не втікає від нас, а несміливо зазирає в очі майбутньому господарю, намагаючись зрозуміти, як його приймуть…

За три роки до Євро-2012 майбутній турнір нарешті став набувати в Україні реальних обрисів і здається, уже не втікає від нас. Чемпіонат поки що несміливо зазирає в очі своєму майбутньому господарю, намагаючись зрозуміти, чи гостинно його приймуть, де поселять і як почастують з тим, щоб влітку 2012 року вибухнути яскравим і неповторним святом футболу, доставляючи радість мільйонам своїх шанувальників.

Впевненість у тому, що футбольної першості Європи 2012 року, як передрікають “компетентні ЗМІ” з посиланням на “поінформовані джерела”, нас не позбавлять, останнього тижня отримала досить чіткі сигнали.

Перш за все, в Україні від 14 серпня запрацював давно анонсований Місцевий організаційний комітет Євро-2012 (МОК), який разом з таким самим оргкомітетом Польщі створює основу організаційної піраміди підготовки чемпіонату, на вершині якої Оргкомітет з Євро-2012 УЄФА на чолі з директором турніру Мартіном Калленом. Український МОК очолив досвідчений дипломат Маркіян Лубківський, який і розповів, чим буде займатися його структура.

До цього підготовка тривала в одному руслі і головний акцент закономірно робився не на організаційних питаннях, а на будівництві та облаштуванні інфраструктури – стадіонів, тренувальних баз, аеропортів, готелів, доріг тощо. Тепер процес буде йти двома паралельними напрямками - підготовку інфраструктури і надалі здійснюватимуть уряд та місцеві органи влади, а організаційною частиною проекту займеться Місцевий оргкомітет. Його головна мета - підготовка та проведення Євро-2012 в Україні відповідно до стандартів УЄФА.

Що мається на увазі? Теж підготовка об`єктів, але не в сенсі їх будівництва чи реконструкції, а в сенсі створення таких умов їх функціонування після введення в експлуатацію, щоб вони повністю відповідали вимогам чемпіонату. Наприклад, щодо аеропортів перед МОК стоїть завдання забезпечити обслуговування “родини УЄФА”, спрощення процедур паспортного та митного контролю, добитися відсутності заборони на нічні польоти, організувати системи інформування глядачів та учасників тощо.

Фахівці оргкомітету будуть проводити набір та навчання волонтерів і координувати їх діяльність згідно розробленої концепції. На них лежить забезпечення громадського харчування, функціонування громадського транспорту в приймаючих містах, координація співпраці з правоохоронними органами та організація церемоній відкриття та закінчення кожного матчу турніру. І ще низка інших подібних завдань по стадіонам, готелям, спортивним базам, де ключовими словами є "організація", "координація" і "забезпечення процедур".

Для виконання такого широкого спектру завдань Лубківський матиме команду, склад якої буде поступово збільшуватись і на початок 2012 року становитиме близько 230 осіб. До кінця ж 2009-го їх буде не багато - до 30.

З початком функціонування МОК якраз і пов`язана перша ознака, що зміцнює віру в успішне майбутнє. Як не банально звучить, але на це вказують…гроші. Фінансувати місцеві оргкомітети як в Україні, так і в Польщі УЄФА буде з власного бюджету, а оскільки це дуже серйозна організація, вона не буде викидати власні кошти на нереальні "прожекти". 

Ще одне побічне свідчення, що базується на фінансових питаннях, – постійні візити до нас експертів Європейського футбольного союзу. Мало не щотижня групи фахівців з різних питань інспектують кожен об`єкт в чотирьох приймаючих містах, оцінюючи темпи робіт і перспективи їх завершення. Це також потребує чималих видатків. Тож якщо УЄФА, у прагматичності якого немає жодних сумнівів, іде на суттєві фінансові витрати, значить нам вірять і нас підтримують. І Євро у нас відбирати не планують. По крайній мірі на даному етапі, за три роки до чемпіонату.

Це, так би мовити, головні ознаки, що побічно зміцнюють і підтверджують віру Євро-оптимістів. Але не лише готовність УЄФА вкладати кошти в Україну як у перспективний проект свідчить про позитивні тенденції. Є й суто національні досягнення у приймаючих містах, даруйте, поки що містах-кандидатах. Погляньмо більш детально на три ключові напрямки підготовки – стадіони, аеропорти, готелі.

Київ. На головній арені майбутнього Євро-2012 НСК “Олімпійський” до 31 серпня, тобто вже за десять днів, потрібно виконати 12 вимог, висунутих до нього як місця проведення фінального матчу. Головна проблема, що існувала на час знакового засідання Виконкому УЄФА в Бухаресті 13 травня полягала у відсутності власне затвердженого проекту реконструкції спорткомплексу.

Зрозуміло, що без чіткого бачення кінцевого результату на центральному об’єкті не можливо планувати все інше, що буде по-суті забезпечувати і доповнювати його роботу. На сьогодні проект затверджений, а разом з ним автоматично знялися й багато інших питань, як, наприклад, безпека глядачів, шляхи їх евакуації, організація належного сервісу на стадіоні тощо.

Крім того, за словами спортивного міністра Юрія Павленка, фактично вирішено ще одне принципове питання з прилеглими до НСК територіями (на них мають облаштувати зони гостинності УЄФА). Міністр повідомив, що зараз іде дискусія з приватними орендарями про майбутнє земельних ділянок уже після турніру, щоб вони залишилися у складі єдиного олімпійського спорткомплексу. А на період Євро-2012, запевнив він, вже є домовленість про використання прилеглих територій для потреб чемпіонату.

Аеропорт “Бориспіль” перебуває у віданні Мінтрансу, фінансується з Держбюджету, тож уряд тримає його на контролі. Звідти останнім часом тривожних сигналів ніби-то не надходить, значить питання вирішуються в робочому режимі.

За готельне господарство відповідає столична влада. КМДА має забезпечити умови для укладання угод між туроператором УЄФА компанією TUI Travel та київськими готелярами, однак до цього часу не може (чи не дуже хоче). До того ж, гранди, такі як Хайят, Прем’єр Палас, Редіссон та інші, що мають потрібні фонди, ведуть переговори з TUI Travel самостійно, так би мовити, без посередників у особі міської влади. А вимоги висуваються саме до Києва – ще одна неузгодженість, яку міська влада не може (чи не дуже хоче) вирішувати.

Харків. Про підготовку цього міста вже сказано багато хорошого, тому коротко – оновлений стадіон “Металіст”, третій за кількістю глядацьких місць в Україні, відкриють у грудні. Аеропорт – єдиний в державі викликає найменше запитань у експертів УЄФА. Готелі та номери високої зірковості – гарантували, залучивши Полтаву та ще кілька розташованих у допустимій віддаленості міст, будують і в самому Харкові.

Тож сьогодні столицю Слобожанщини не даремно ставлять за приклад. Тут є чому повчитися чиновникам інших мерій, яких успіхів можна досягти елементарно відкинувши особисті амбіції і не на словах, а на ділі висунувши на перший план потреби й інтереси громади. Тут простежується яскравий приклад втілення на практиці державно-приватного партнерства в окремо взятому регіоні.

Донецьк. Сьогодні головне досягнення - супер сучасна “Донбас Арена”, яку урочисто відкриють 29 серпня. “Гранд шоу”, запевняють організатори, буде гідним цього “діаманта” – найкращого стадіону класу “еліт” у Європі на даний час.

Два інші ключові напрямки підготовки – готелі й аеропорт – як кажуть, у процесі. По ним місцева влада працює, шукає шляхи реалізації задуманого і звітує за графіком (наприкінці липня мер Лук’янченко відписав УЄФА, а 13 серпня повідомив, що місто запропонувало вже на 200 готельних номерів високої категорійності більше, ніж потрібно).

Львів. Найближче до Польщі місто, маючи європейські традиції, сьогодні не є фаворитом. Віце-прем’єр Васюник у понеділок 17 серпня розгледів відставання від графіка будівництва стадіону майже на три місяці. Оперативно зреагував “Азовінтекс”- генпідрядник розробив новий графік робіт і вже наступного дня представив його замовнику, запевнивши, що працюватимуть у три зміни, цілодобово, але за два наступні місяці доженуть згаяне і до листопада вирівняють графік. Тим більше, частину гарантій по стадіону мер Садовий має надати УЄФА вже до 31 серпня.

Ще одним вузьким місцем у Львові є аеропорт, реконструкція якого, за версією місцевої влади, гальмується через недбалість Мінтрансу та підпорядкованого йому інституту, що розробляє проект. Однак і тут ситуація не критична - будівництво потроху йде і, що характерно, поступально вперед.

От у чому львів’яни проявили себе, так це в готельному бізнесі. По інфраструктурі розміщення Львів узагалі є передовиком – залучивши курорти регіону, туроператору УЄФА запропонували майже вдвічі більше готельних номерів на кожну категорію – 5*, 4* і 3*. Щоб було з чого вибирати.

Всі перераховані вище ознаки, на думку автора, є хоч і не прямим, але все ж підтвердженням того, що, не дивлячись ні на які припущення скептиків, Україна прийматиме футбольний чемпіонат 2012 року. В якому форматі – інше питання, що залежить більше від місцевої влади та громад кожного з чотирьох міст-кандидатів. Тут певним стимулом, спонукою до роботи,  виступає неприємний, але дуже красномовний і повчальний приклад Дніпропетровська й Одеси.

І не варто шукати сенсацій у заявах президента УЄФА Мішеля Платіні чи когось із його колег. Вони скрізь говорять одне і те ж – остаточне рішення буде в грудні, а якби УЄФА побачив, що в Україні проект Євро-2012 безнадійний, вже давно відмовився б від країни-господаря, яка "створює багато проблем". Зараз головне – планомірне виконання взятих зобов`язань і щоданна кропітка праця.

Так, крок за кроком, Україна поступово переконає сусідів у своїй спроможності за досить короткий період скинути пост-радянську дрімоту і включитися в активне європейське життя. Для цього справді потрібно ще дуже багато зусиль. Потрібна перебудова свідомості, щоб думки й енергію спрямовувати не на покращення власного добробуту за рахунок коштів для Євро-2012 (банально розкрадаючи), а на ефективну підготовку визначених для чемпіонату об’єктів. А це дуже складно в нинішніх реаліях, коли будь-яку посаду, в першу чергу, оцінюють з точки зору доступу до ресурсів, а не відповідальності за свою роботу перед людьми.

З іншого боку, в УЄФА знали стан України на момент, коли приймалося рішення по господарям Євро-2012. І знали не зі слів вітчизняних посадовців, а бачили реальну іфраструктуру своїми очима. Проте нам повірили і дали шанс відчути себе повноправними європейцями, тому що суть вимог, від яких сьогодні стогнуть у чотирьох вітчизняних містах, зводиться до елементарних комфорту та безпеки в усіх сферах життя. Хоча…це для них, у Старій Європі, елементарних. Для України ж, де роками відсутня гаряча вода в квартирах, процвітає дика стихійна торгівля на вулицях міст, у дітей вільний доступ до тютюну та алкоголю, а хабар працівнику ДАІ є буденною справою – це серйозне випробування, зміна світогляду, яка проходить іноді дуже боляче, але яка невдовзі принесе задоволення і радість від абсолютно нової якості життя. 

Валерій Момот

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter