Кубок УЄФА: українське ”классіко” у дії

Кубок УЄФА: українське ”классіко” у дії

Комфортна нічия у першому матчі півфіналу Кубка УЄФА проти «Динамо» робить «Шахтар»  фаворитом у матчі-відповіді через тиждень...

Комфортна нічия - 1:1 у першому матчі півфіналу Кубка УЄФА проти «Динамо» робить “Шахтар” фаворитом у матчі-відповіді через тиждень.

Цікаво, чи займався хтось із наших соціологів дослідженнями на тему, як впливають на політичне життя перемоги донецького “Шахтаря”? Наскільки корелюються між собою досягнення футболістів і рейтинги політичних лідерів? Адже у суспільній свідомості футбольний “Шахтар” є не лише візитною карткою Донецького краю, а й власністю, улюбленим дітищем одного з лідерів певної політичної сил, тоді як “Динамо” Києва у тій же масовій свідомості залишається просто столичним клубом з великою біографією.

Втім, і без наукових досліджень зрозуміло, що перемоги “Шахтаря” додають перцю у традиційному протистоянні столиці і провінції...

Отже, новини робляться не лише у столиці, і коли п’ять років тому Ринат Ахметов, представляючи нового тренера “оранжево-чорних” Мірчу Луческу, говорив про завдання – привезти до Донецька Кубок УЄФА, це сприймалося як певний виклик у нашому футбольному житті. До того плани підкорення європейських вершин складали  лише у “Динамо”.

Віднедавна це роблять у “Шахтарі” – обгрунтовано і конкретно, і, власне, два роки тому команда уже була майже готова максимально наблизитися до мети. Принаймні, тодішній склад з Тимощуком, Матузалемом, Елано, Маріка виглядав дуже переконливо. Не вистачило якихось деталей, можливо – внутрішньої переконаності у власних силах, спроможності стати врівень з європейськими грандами. 

Тепер, як здається після матчу півфіналу Кубка УЄФА у Києві, футбольний механізм донеччан не лише налагоджений за всіма технічними параметрами. У команди вочевидь з’явився характер, що дозволяє їй грати іноді у півсили у внутрішніх змаганнях, програвати нижчим за класом, але у єврокубках, але проти “Динамо” – ні за що. 

Кияни не перемагали донеччан з листопада 2007 року, Сьомін не може виграти у Луческу у трьох останніх офіційних матчах, “Шахтар” у європейському клубному рейтингу відчутно випереджає “Динамо” (20 і 43 місця відповідно) – така статистика значить для “Динамо” лише одне: відступати нема куди.

Столичний клуб не відступив, але й не виграв. Комфортна нічия - 1:1 робить “Шахтар” цілковитим фаворитом у наступному матчі-відповіді через тиждень.

Мілевський vs “Шахтар”

Склади обох команд учора не могли нічим здивувати – ані глядачів, ані суперників. Всі на місцях, всі добре знають одне одного, навіть за матчами у збірних своїх країн.

Щоправда, у киян не вийшов на поле Єременко, і це, як виявилося згодом, знизило загальнокомандну активність господарів. Відсутність же Кравця була просто фатальною, адже “Динамо” учора грало у півтора форварда. 

Найдорожчий, за оцінками експертів, гравець “Динамо” - Бангура, очевидно, бачить себе в іншому клубі і, певно, більше спілкується з своїм агентом, ніж з колегами на полі. Таке враження складається після його матчів протягом цього сезону, смугастого, наче зебра в африканській саванні. Гвінейський легіонер відверто випадає з командної гри, він іноді спроможний видати концертні номери, як у домашньому матчі проти ПСЖ, але загалом Ісмаєль, на жаль, так і не став динамівцем.

Можна сказати, що Сьомін 30 квітня помилився двічі: перший раз, коли поставив Бангура у старті, другий – коли замінив його у другому таймі на Гіоане. Тренер не «вичавив» з гравця, все, що той міг.

У футболі як у кожній командній грі є прийоми стимуляції гравця до активності. Один з них – не давати йому м’яча, змушувати до власних дій, до пошуку себе у грі, або ж навпаки – навантажувати так, щоб усім стало видно who is who.

Учора Бангура, здається, і треба було тримати на полі до останнього, він би хоч якось напружував захист «Шахтаря», а так - вийшов сухим з води, з поля.

За нього, за всіх у «Динамо» учора відпрацював Мілевський.         

Найкращий футболіст України, він підійшов до півфіналу проти «Шахтаря», що називається, заряджений на 101 відсоток. Недарма заявляв в одному з інтерв’ю ще взимку, що йому буде цікавіше грати у Кубку УЄФА саме з «Шахтарем», це, мовляв, для нас найбільш принциповий суперник. Слова не хлопчика, але мужчини, причому підтверджені ділом.

Мілевський і на одній нозі був найкращим у «Динамо» - цілком справедлива післяматчева оцінка від Сьоміна. 

Артема можна назвати організатором і натхненником  першого гола у матчі. Саме він змусив двічі помилитися Чигринського – той спочатку завалив нападника киян, а потім після розіграшу штрафного  невдало підставив ногу під м’яч, який адресувався Мілевському.

Столичний клуб повів у рахунку, та, головне, динамівцям вдалося порушити ігрові зв’язки гірників у середині поля і на підступах до свого штрафного майданчика. Крайні захисники «Шахтаря» - Рац і Срна теж ніяк не могли розігнатися. Хорват очевидно довго відходив після безжалісного стику з Вукоєвичем на першій же хвилині матчу.

Гості довго не могли  вивернутися з-під динамівського пресу. Бразильська опора гірників - Фернандіньо, Жадсон, Ілсіньо, Адріано - видають на гору порожняк і лише на 32-й хвилині нагадали про себе справжніх. Провал по центру оборони киян і Ілсіньо з Адріано миттю вискакують проти одного Богуша. Той зіграв несподівано, у підкаті, ногами, і можливо лише це врятувало господарів від неприємностей.

По суті перший тайм можна було записати в актив господарів, і коли Корреа перед самим свистком на перерву ще й влучив у штангу, здавалося, що «Динамо» поставило у грі більше запитань, ніж «Шахтар» заготував відповідей.

Сьомін vs Луческу

Коли гравці обох команд добре знають індивідуальні можливості, манеру гри одне одного і можуть передбачити тактичні дії  кожного з суперників, слово залишається за тренерами. 

Невже Луческу, помітивши перед перервою розминку Гіоане, зрозумів, що Сьомін зніме з гри одного з нападників – Бангура? Виходить, вгадав і зробив сильний хід у відповідь: Гладкий замість Адріано, а потім і Вілліана – паличку-виручалочку – ввів у гру.   

Заміни у Сьоміна послабили гру «Динамо», Луческу, навпаки, зміг переламати хід подій.

Мілевський ще тягав по всьому полю Чигринського, змушував його відверто фолити, хапати за футболку. Артем ще міг забити красень-гол, коли на 53-й хвилині б’є головою в падінні, ще нагадав про себе фірмовими ударами Алієв, але відчувається, що гості дедалі більше опановують ситуацію.

Вони уже вільно тримають м’яч, демонструють багатоходівки, і Вілліан раз-у-раз переграє Каддурі.  

68-ма хвилина  ставить усе на місця. На гол Фернандіньо у киян відповісти уже не вистачає сил.

Та головне, що не виявилося додаткових аргументів у Сьоміна. Вихід Черната замість Корреа був просто порожнім ходом. Динамівці з кожною хвилиною зменшували оберти, тоді як гірники уже дозволяли собі просто убивати час.

Отже, тривіальна фраза про те, що все вирішиться у матчі-відповіді через тиждень у Донецьку, залишається актуальною, хоча, зрозуміло, «Шахтар» має цілком певну перевагу і не лише  у вигляді «гостьового» гола.

За організацією гри, за добором гравців «оранжево-чорні» були учора сильнішими. Завдання-мінімум виконане, причому досить упевнено. Столичному клубу треба буде стрибнути вище голови, аби  переграти «Шахтар» у гостях.

P.S. З 27 гравців, які учора вийшли у складі наших найсильніших клубів, лише семеро мали українське громадянство. Привіт Олексію Михайличенку, якому через місяць виводити збірну України на принциповий матч проти Хорватії.

Олег Савицький

Фото Володимира Гонтаря та Валерія Соловйова /УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter