“Буря у склянці” або кризові “80%” українського Євро-2012 (післямова)

“Буря у склянці” або кризові “80%” українського Євро-2012 (післямова)

Слова Вілінського перекрутили...Лято спровокували...Червоненко обурився...а Суркіс побачив підступні ЗМІ. А чи були підстави для конфлікту?

Останні два дні жовтня та перші дні листопада ознаменувалися не лише приходом справжньої осені з морозними ночами і туманними ранками. Вони запам’ятаються надзвичайним інтересом і зацікавленістю до теми проведення в Україні та Польщі чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

При цьому, тема ЧЄ-12 виявилася настільки актуальною, що зачепила серця громадян обох країн, починаючи від самих вищих державних мужів і до звичайних простих людей, які бачать цих “самих вищих державних” лише в телевізорі.

Але привід ніяк не був пов’язаний з успіхами чи революційними зрушеннями у підготовці чемпіонату. Навпаки, привід був неприємний. Однак відбулося все швидко, як під час бурі – різке загострення ситуації, грім, блискавки, гострі висловлювання, а потім таке саме різке зменшення пристрастей та перехід до штилю. Пропонує обернутися назад і ще раз все проаналізувати.

30 жовтня заступник глави Національного агентства України з Євро-2012 Євген Вілінський робить заяву про ніби-то призупинення робіт на 80% об’єктів Євро-2012 і відставання нашої країни від графіків підготовки турніру. Цього ж дня в Польщі обрали нового керівника Федерації футболу Гжегожа Лято, який на запитання стосовно заяви Вілінського відреагував досить оригінально – мовляв, Польща точно буде готова, а якщо її партнер ні, то вона проведе турнір з Німеччиною.

Реакції української влади довго чекати не довелося – наступного ж дня Міністерство у справах сім’ї, молоді і спорту направило офіційний запит польським колегам з проханням розтлумачити слова Лято.

Головні ньюзмейкери скандальних новин теж зрозуміли свої помилки, напевно, кинувши оком на Інтернет – вся “павутина” була забита їхніми словами в різних інтерпритаціях та коментарями до них. Тому уже вранці 31 жовтня Євген Семенович пояснював, що його не так зрозуміли і “вирвали з контексту”, а Гжегож Лято спростував свої слова, зауваживши, що його спровокувала українська журналістка.

Але маховик було запущено і буря у склянці води закрутилася - голова Нацагентства з Євро-2012 Євген Червоненко, захищаючи свого заступника, також наголосив, що того не так зрозуміли і обурився словами Г.Лято. Президент ФФУ Григорій Суркіс в черговий раз назвав будь-які заяви про можливу заміну України або Польщі в якості країни-господаря Євро-2012 “інсинуаціями західних ЗМІ з метою дискредитувати обидві держави”. А принагідно ФФУ ще й пройшлася по своїх “колегах” з підготовки до турніру, запідозривши чиновників Нацагентства у “зловживанні посадовим положенням, яке потягнуло за собою негативні для країни наслідки”. Своє авторитетне слово сказали і віце-прем’єр-міністр України Іван Васюник і, навіть, президент Польщі Лех КАЧИНСЬКИЙ.

3 листопада, з самого початку нового тижня, інформаційний простір був атакований другим ешелоном урядової команди – у понеділок заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Ростислав Карандєєв, щойно прибувши зі Львова, відразу ж поїхав на зустріч з журналістами. Враження від спілкування залишилися неоднозначні – майже півторагодинний монолог, лейтмотивом якого було наступне: “ з Євро-2012 у нас все добре. Є питання, але вони вирішуються в робочому порядку”. Потрібно зазначити, що це не далеко від істини – проблеми є, але не критичні (у кого їх зараз немає!). В цілому ми рухаємося за графіками, погодженими з УЄФА.

Наступного дня, у вівторок 4 листопада, інший високопосадовець, заступник міністра економіки Юрій Вітренко немилосердно засипав “гуманітаріїв” із мас-медіа цифрами – вартість проектів, завдань, робіт, видатки з різних джерел фінансування, відсотки і все в розбивці по роках та періодах підготовки. Ця зустріч також засвідчила, що фінансова криза поки що не впливає на підготовку до чемпіонату Європи 2012 року – держава стабільно фінансує визначені урядовою програмою проекти, а пік будівництва готелів запланований на 2011 рік. До того часу, мовляв, криза вщухне й інвестиційні кошти потечуть в нашу економіку.

Цього ж дня завершив заспокоювати розбурхану громадськість Іван Куліченко, міський голова Дніпропетровська, після відвідання якого, власне, і здійнялося стільки шуму. Він теж проінформував, що всі роботи проходять за графіком без серйозних затримок. Лише поскаржився на те, що з Держбюджету не дали 50 млн грн на реконструкцію міських доріг. Але й цю проблему місто вирішило, тому що відкриття “Арени Дніпро” вимагало нових під’їздних доріг. Тому місто і залізло в борги, але новенький асфальт постелило.

Відповідаючи на все те ж запитання про “80%” Іван Куліченко зауважив, що не може говорити про всю Україну, бо не має таких даних, однак підкреслив, що “це точно не про Дніпропетровськ”.

Все, за три робочі дні інцидент вичерпано, але неприємний осад, як кажуть, залишився. Точніше, залишилися запитання – а чи взагалі ця гучна історія мала хоч скільки серйозні підстави з’явитися? Невже світова фінансова криза так вплинула і у нас все так погано? І кому взагалі вигідно поширювати подібні скандальні повідомлення у всесвітній мережі без перевірки їх достовірності і встановлення подробиць?

Відповідаючи на перше запитання, однозначно можна сказати, що слова Євгена Вілінського були дійсно вирвані з контексту і його думку перевернули “з ніг на голову”. В розмові з автором Євген Семенович підкреслив, що мова йшла саме про інфраструктуру розміщення, а оскільки всі готелі до ЧЄ-12 будуються за кошти інвесторів, у нинішній економічній ситуації більшість з них, цілком логічно, відчувають певні труднощі з фінансуванням. А щодо Дніпропетровська, то у заступника голови Нацагентства є зведена відомість по роботам на всіх об’єктах Євро-2012 регіону, в якій навпроти більшості готелів стоїть – “призупинено”. Тож, цілком справедливо, що на конкретний момент перевірки роботи були дійсно призупинені.

Тепер про слова Гжегожа Лято. Ми не знаємо, в якій обстановці він зробив таку недолугу заяву щодо України. Але якщо зібрати до купи все, сказане з цього приводу в Україні, і додати власний досвід роботи у ЗМІ, то складається наступна картинка. Сповнений емоцій після обрання керівником польського футболу Гжегож Лято, напевне, перебуваючи у стані ейфорії, відповідав на всі поставлені йому питання, не особливо обдумуючи і зважуючи свої слова. Найімовірніше, це були роздуми в слух, що, в тім, не знімає з нього відповідальності. А якщо ще колега-журналіст, відчувши атмосферу піднесення, поставив “належним чином” запитання, а потім творчо “обробив” відповідь – то ми й отримали ще одну гучну заяву. У відповідь.

Наразі все скінчилося, стосунки з’ясували, єдність українсько-польської команди підтвердили. Можна спокійно працювати далі і свою енергію витрачати на пошук можливостей продовжувати роботи в нинішніх непростих економічних умовах.

Але з цієї вкрай неприємної історії потрібно зробити висновки всім причетним до Євро-2012 і в Україні, і в Польщі. По-перше, потрібно навчитися максимально виважено ставитися до будь-яких тез, що стосується ЧЄ-12, і особливо не дуже приємного змісту, перш ніж їх озвучити. Це стосується не лише чиновників, а й тих, хто тиражує їхні слова в інформаційному просторі. Адже не завжди спікер словами точно передає свою думку, тому, на мій погляд, перш ніж публікувати подібну “надзвичайно сенсаційну” новину не зайвим було б перевірити її або уточнити у того, хто її озвучив. Ні в якому разі не закликаю до якогось прояву цензури, але потрібно усвідомити, що скандал навколо Євро-2012 відрізняється від гучних політичних “викриттів” чи пліток навколо життя артистів.

По-друге, дякуючи інформаційному сплеску, і країна, і зацікавлені особи за її межами дізналися, що світова економічна криза не створила критично небезпечних перешкод для ЧЄ-12. Так, виникли додаткові труднощі, але вони не впливають радикально. І це радує.

Ще одна, можна сказати, позитивна оцінка – спостерігаючи надактивність українських чиновників можна зробити висновок, що вони усвідомили роль Євро-2012 для держави і ставлять його вище особистих чи партійних інтересів. Мабуть, відчувають свою відповідальність. Тому й ринулися з усіх сторін заспокоювати. Але от щодо адекватності нашої реакції, то потрібно відзначити, що Євген Червоненко жодного слова не сказав своєму заступнику, по крайній мірі публічно, а обурився лише словами Лято. Чому – корпоративна етика, чи щось інше, невідомо. А от міністр спорту Юрій Павленко був більш принциповим – Гжегож Лято неправий, але й по своїм чиновникам зробимо висновки (не мав права Вілінський говорити так категорично!).

Щодо того, кому вигідно роздмухувати напруженість, однозначно відповісти важко. Та й пошук потенційних супротивників – справа невдячна. Краще сказати, кому не вигідно – нам з Польщею і УЄФА.

Тож, кинувши поглядом назад, давайте визнаємо – реального приводу для скандалу не було. Підготовка триває і в Україні, і в Польщі. І там, і там є проблеми, їх вирішують, над ними працюють. В кінці кінців, ніхто ж не обіцяв спокійного, безперешкодного процесу і ми знали, на що йшли, вступаючи у боротьбу за право стати господарями турніру 2012 року.

І ще одна теза - все, що стосується чемпіонату Європи, дуже серйозно сприймається керівництвом УЄФА. Можливо, ми, за останні чотири роки, звикли не сприймати дуже серйозно заяви вітчизняних політиків, це їхня провина, але з Платіні і командою жартувати не можна. Ціна – майбутнє держави. Вибачте за високопарність, але це так – ми маємо унікальну нагоду, один із тисячі шанс за чотири роки хоча б наполовину наблизити своє життя до сучасного європейського рівня. Головне тут не спорт, а інше – сучасні дороги, аеропорти, залізниці, рівень і культура обслуговування. Бо інакше, еволюційним шляхом, з нашими “трьома гетьманами на два українця” нам не вистачить і століття.

Крім того, потрібно пам’ятати, що УЄФА не розглядає кожну країну окремо. Рішення в Бордо – немає України, немає й Польщі, і навпаки. “Дві країни – один турнір”, панове!

Тому пропоную згадати слова президента ФФУ Григорія Суркіса, який образно, але вдало сказав про Євро-2012 – “це дуже делікатна рослина, яка реагує на будь-які зміни клімату, де її збираються не тільки виростити, але й зібрати плоди за чотири з невеликим роки”.

А від себе хочу додати – давайте проявляти більше патріотизму і пильності, не створювати проблеми на рівному місці, вони самі нас знайдуть. А Євро-2012 - це справа нашої країни, нашої честі і наше з вами майбутнє. 

Андрій Мороз

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter